прогін

-го́ну, ч.

1) Дія за знач. прогнати, проганяти.

2) Дорога, якою гонять худобу або птицю на пасовисько, водопій і т. ін.

3) тільки мн., іст. Плата за проїзд на поштових конях.

4) розм. Ділянка шляху між залізничними станціями; перегін.

5) Відкритий простір у чому-небудь; проріз, отвір. Прогони дверей. || Проміжок, відстань між сусідніми опорами в яких-небудь спорудах, будовах; частина такої споруди, будови.

6) спец. Обмежена двома рядами опор, колон частина цеху, призначена для доменної печі, промислового конвеєра і т. ін.

7) Горизонтальна опорна балка в споруді, на яку спираються інші балки.

8) Сходова клітка в будинках.

9) розм. Відстань, дільниця шляху між двома найближчими населеними пунктами вздовж автомобільної дороги, залізниці та ін.

10) Виробнича операція на металорізальних та деревообробних верстатах. Обтесати дошку у два прогони.

11) Друкарська операція на офсетній багатоколірній, двоколірній та одноколірній машині. Друк в один, два та чотири прогони.